От і підйшли до завершення 7 років нашого спільного класного життя...

Наче зовсім не давно я зустріла збентежених 5-класників. І все  закрутилось, завертілось, день за днем, справа за справою… Вони дорослішали, ставали самостійнішими. І нам вдалося мирно співіснувати під одним дахом та стати справжньою шкільною родиною. 

Життя – це вічний перон, де розлучаються і зустрічаються, плачуть і радіють.  Я зі своїми учнями стою на пероні прощання з дитинством, шкільними роками. І вони вирушають у самостійне життя. 

У кожного з них буде своя стежина в житті. По-різному складуться їхні долі. Будуть перемоги, будуть і невдачі. Я бажаю їм лише  перемог! 

Я у них вірю і всіх люблю!